Казка Про чайку Олівію і черепаху Розалінду
- Автор: Дональд Біссет
- Походження: Англія
- Жанр: Пригоди, Навчання
- Вік: 4-5 років
- Час читання: 1 хв
Казка «Про чайку Олівію і черепаху Розалінду» Дональда Біссета розповідає про двох подруг, які живуть на острові серед моря. Олівія цілими днями ловить рибу, а Розалінда сидить удома під тінистим деревом, гризе капусту й співає. У черепахи дуже гарний голос, і це її головна радість. Та одного дня на острові з’являється несподіваний гість, і спокійне життя подруг змінюється.
Це коротка пригодницька історія з теплою інтонацією. Автор поєднує морські краєвиди, нічні пошуки та сміливі вчинки, тому дитині легко уявити кожну картину. Сюжет розвивається швидко, а прості діалоги й дії героїв допомагають малюкові стежити за подіями. Окрему атмосферу створює образ місячної ночі, пісні та далекого острова.
Казка підійде дітям 4-5 років. Вона допомагає поговорити про дружбу, відданість і про те, що справжні друзі не покидають одне одного в біді. Також це гарний привід обговорити, як важливо піклуватися про близьких і діяти разом. Мова проста й образна, а короткий текст зручно читати вголос удома чи перед сном. Після читання можна запитати дитину, як вона допомагає друзям і що робить, коли вони потребують підтримки.
Читайте казку онлайн на смартфоні, планшеті чи комп’ютері. Час читання – близько 1 хвилини.
Читати Казка Про чайку Олівію і черепаху Розалінду
Жила-була чайка. Звали її Олівія. Вона жила на острові серед моря зі своєю подружкою, черепахою Розаліндою.
Олівія цілими днями ловила в морі рибу. А Розалінда сиділа вдома, під тінистим деревом, гризла капусту і співала. У неї був дуже хороший голос.
Одного разу повз острів пролітав голодний лелека Чарлі. Побачивши, що Розалінда одна, він подумав:
«Ось удача! Непоганий обід вийде з цієї черепахи ».
Лелека спустився вниз, підхопив дзьобом черепаху і полетів з нею.
Прилетівши додому, він відкрив дверцята невеликої клітки і сказав Розалінді:
– Заходь! Капусти тут скільки хочеш. Їж і поправляйся!
Потім зачинив дверцята і замкнув клітку. Коли Олівія повернулася з рибної ловлі, вона почала шукати Розалінду, але черепахи ніде не було. Уже й ніч спустилася, а Олівія все продовжувала шукати Розалінду. Нарешті, пролітаючи над темним лісом, вона почула знайому пісню. Хто ж це співає, невже Розалінда?
Олівія полетіла на голос, спустилася в ліс і при місячному світлі побачила бідолаху Розалінду, яка співала сумну-сумну пісню. А поруч у гнізді спав лелека.
– Тихше, ні звуку, – прошепотіла Олівія. Вона перекусила своїм сильним дзьобом грати клітки, і Розалінда вийшла на свободу.
На жаль, вони були занадто далеко від будинку, а літати Розалінда не вміла. Довелося їм побудувати пліт і плисти до дому по морю. Крізь бурю і ніч! Олівія прив’язала до щогли мотузку і тягнула пліт проти вітру. А черепаха рулювала веслом і співала веселі пісеньки, щоб підбадьорити себе і Олівію.
Коли вони нарешті припливли до свого острова, Олівія прив’язала Розалінду за хвіст до дерева і сказала:
– Тепер ти в безпеці!
І якщо вам трапиться коли-небудь пропливати повз цей острів в місячну ніч, ви почуєте пісню, знайте – це співає Розалінда.
