Казка Кіт, який гуляв сам по собі
- Автор: Кіплінг Джозеф Редьярд
- Походження: Англія
- Жанр: Пригоди, Літературна казка
- Вік: 6-7 років
- Час читання: 10 хв
«Кіт, який гуляв сам по собі» — відома літературна казка Джозефа Редьярда Кіплінга для дітей 6–7 років. У ній розповідається про часи, коли люди та свійські тварини ще були дикими. Чоловік і жінка облаштовують затишну печеру, розпалюють вогонь і починають вести господарство. Першим до людей приходить дикий Собака: за смачні кісточки він погоджується допомагати на полюванні та охороняти печеру. Згодом таким самим чином люди приручають Коня і Корову.
А ось Кіт не хоче ставати чиїмось другом або слугою. Він називає себе котом, який гуляє сам по собі, але водночас уважно спостерігає за людьми та помічає їхні слабкі місця. Коли в печері з’являється дитина, Кіт допомагає її розважити й заколисати, за що отримує від жінки похвалу та поступово здобуває право сидіти біля вогню й пити тепле молоко. Однак чоловік і Собака встановлюють власні умови: Кіт має ловити мишей і бути добрим до дитини. Так він зберігає свою незалежність, але водночас стає частиною людського дому. Читати казку з малюнками «Кіт, який гуляв сам по собі» українською мовою цікаво дітям, які люблять пригоди, кмітливих тварин і веселі історії про їхні незвичайні стосунки з людьми.
Читати Казка Кіт, який гуляв сам по собі
Якось гном зібрався на ярмарок до центру міста – купити собі нові штани та смаколики. Дивиться, а його велосипед весь у бруді.
«Як же мені їхати на ярмарок на брудному велосипеді?», – засмутився гном та замріявся. – «От якби зараз пішов дощик та змив увесь бруд з мого велосипеда!»
Дощ почув слова гнома та вирішив допомогти. Він пустився великими краплями та, нарешті, помив гномів велосипед так, що той аж заблищав.
«Гарно!», – зрадів гном. Та після дощу на землі з’явилися великі калюжі.
«Ну ось, тепер доведеться по калюжам їхати та гумові чоботи вдягати», – сказав гном. – «От якби зараз вийшло сонечко та посушило землю від калюж!».
Сонечко почуло слова гнома та вирішило прийти на допомогу. Воно спрямувало свої теплі промені на землю, та через якийсь час земля знову стала сухою.
Побачивши, що калюж вже немає, гном спочатку зрадів, а потім подумав: «Це треба ще їхати до ярмарку цілих півгодини! От якби вітерець приніс мені з ярмарку нові штани та цукерку!».
Гном сподівався, що вітерець почує та виконає його бажання. Чекав-чекав аж до вечора. А коли зрозумів, що цього не станеться, вирішив їхати на ярмарок сам, на велосипеді.
І ось приїхав гном на ярмарок і бачить: всі штани та смаколики вже розпродані, а торгівці збирають речі, щоб повертатись додому. Запізнився!
Так і залишився гном без нових штанів і без солодкого. З того часу він зрозумів, що якщо чогось хочеш, то не варто сподіватися на «якби», а треба самому робити те, що наближає тебе до мети.
