Казка Зайчикова хатка
- Автор: Забіла Наталя Львівна
- Походження: Україна
- Жанр: Віршовані, Літературна казка
- Вік: 4-5 років
- Час читання: 2 хв
«Зайчикова хатка» Наталі Львівни Забіли — добра та захоплива віршована казка про маленького Зайчика, який втратив свій дім через хитру Лисицю. Зайчик жив у міцній луб’яній хатці, а Лисиця — у крижаній. Коли прийшла тепла весна і її крижана оселя розтанула, хитра Лисиця вирішила прогнати Зайчика та оселитися в його будиночку. Маленький герой залишився без домівки й вирушив лісом шукати допомоги.
Зайчикові намагаються допомогти Вовк, Ведмідь і Собака, але всі вони лякаються погроз Лисиці. Та справжню сміливість виявляє маленький Півник. Він не відступає перед хитрою розбійницею та виганяє її із Зайчикової хатки. Читати казку з малюнками «Зайчикова хатка» українською мовою буде цікаво дітям 4–5 років: ритмічні вірші, повтори, кумедні пригоди та щасливе завершення роблять історію легкою для сприйняття. Казка також показує, що відвага не завжди залежить від розміру чи сили.
Читати Казка Зайчикова хатка
Поселились біля річки
Сірий зайчик та лисичка.
Зайчик – в хатці луб’яній,
А лисичка – в крижаній.
Ось постукала в віконця
Тепла сонячна весна,
І розтанула на сонці
Біла хатка крижана.
Почала лиса зітхати:
– Як я житиму без хати?
Зараз зайця прожену
Й влізу в хатку луб’яну!
Де вже зайчику малому
Суперечить хижаку!
Довелось тікати з дому
Бідолашному звірку.
А лисиця та хвостата
Влізла в зайчикову хату
І в хатинці луб’яній
Оселилась, як в своїй.
Пострибав по лісі зайчик,
Сірий зайчик-побігайчик,
Сльози річкою ллючи:
Страшно в лісі уночі!
Раптом вовк іде до нього
Та й питає: – Що таке?
Мабуть, в зайчика малого
Лихо трапилось тяжке?
– Ой, мене прогнала з хати
Люта злодійка хвостата!
Ой, куди ж тепер піду?..
Де я захисток знайду?..
– Годі, годі, зайчик, плакать,
Витри слізоньки свої.
Знаю я цю розбишаку,
Зараз вижену її!
Підійшли вони до хати,
Вовк гарчить: – Ану, хвостата!
Забирайся звідсіля! –
А лисиця відмовля:
– От як скочу, як підскочу, –
Полетить від тебе клоччя,
На шматочки роздеру,
Ще й на порох розітру!
Вовк злякався – та й тікати!
А зайча пішло вночі
Знову захисту шукати,
Сльози річкою ллючи.
Враз ведмідь іде до нього
Та й питає: – Що таке?
Мабуть, в зайчика малого
Лихо трапилось тяжке?
– Ой, мене прогнала з хати
Люта злодійка хвостата!
Ой, куди ж тепер піду?..
Де я захисток знайду?..
– Годі, годі, зайчик, плакать,
Витри слізоньки свої.
Знаю я цю розбишаку,
Зараз вижену її!
Підійшли вони до хати.
– Геть! – загримав волохатий.
Забирайся звідсіля! –
А лисиця відмовля:
– От як скочу, як підскочу –
Полетить із тебе клоччя,
На шматочки роздеру,
Ще й на порох розітру!
Як почув ведмідь цю мову –
Враз сховався у кущі,
І побрів наш зайчик знову,
Сльози річкою ллючи.
Стріла зайчика собака,
Розпитала, що та як.
– Годі, – каже, – годі плакать,
Не боюсь я розбишак!
Підійшла й вона до хати,
Загарчала: – Геть, хвостата!
Забирайся звідсіля! –
А лисиця відмовля:
– От як скочу, як підскочу, –
Полетить від тебе клоччя,
На шматочки роздеру,
Ще й на порох розітру!
Утекла й собака зразу!
А зайчатко уночі
Знов побігло, від образи
Сльози річкою ллючи.
Враз іде назустріч півник,
Гострі шпори на ногах.
– Що з тобою? Дуже дивно
Зайця бачити в сльозах!
– Ой, мене прогнала з хати
Люта злодійка хвостата!
Ой, куди ж тепер піду?..
Де я захисток знайду?..
– Що ж, провчу я розбишаку!
– Де вже, півничок, тобі?!
Вовк, ведмедик і собака
Відступились в боротьбі…
– Ну, за мене не страшися!
Сам побачиш, – от ходім! –
Вийшли друзі на узлісся,
Де стояв зайчатин дім.
Місяць виглянув з-за хмари.
Півник крилами ударив.
– Годі спать – ку-ку-рі-ку! –
На чужім пуховику!
Вмить лиса продерла очі.
– Хто там ходить по двору?
От як скочу, як підскочу –
На шматочки роздеру!
Не злякався півник смілий
Та на ґанок як стрибне.
– Забирайся, поки ціла!
Не дратуй, гляди, мене!
Відкида лиса запори,
Бачить: півник-молодець,
Гострий дзьоб, сталеві шпори
Ще й червоний гребінець.
Тут лиса аж закрутилась
– Я хороша! Я не зла!
Я з зайчатком не сварилась,
По-сусідському жила!..
А сама – мерщій на ґанок,
Та – по східцях, та у ліс!..
І зустрінув зайчик ранок
Знов веселий, як колись.
