Казка Зимова казка
- Автор: Дем’янюк Марія Борисівна
- Походження: Україна
- Жанр: Пригоди, Літературна казка
- Вік: 4-5 років
- Час читання: 1 хв
Літературна казка «Зимова казка» Марії Дем’янюк розповідає про пухнасту ялинку, яка щиро радіє першому снігу. Північний вітер змусив її змерзнути, тож тепла срібляста шубка з сніжинок приходить дуже доречно. Та раптом лісову тишу порушує жвава суперечка між двома сніжинками, які не можуть поділити місце на гілочці. Ялинка прислухається й тривожиться, бо знає, чим може закінчитися така сварка.
Це коротка історія зі світлими зимовими образами та м’якою інтонацією. Падає сніг, ліс вкривається білою периною, а дерева поступово перетворюються на святкове диво. Автор використовує прості й зрозумілі образи, тому дитині легко уявити кожну картину: ялинку у сріблястій шубці, сніжинки, що кружляють у повітрі, і ліс, що готується до Нового року.
Казка підійде дітям 4-5 років. Вона допомагає поговорити про дружбу, вміння ділитися та про те, чому суперечки рідко приносять користь. Мова проста й образна, а короткий текст зручно читати вголос удома чи перед сном. Після читання можна запитати дитину, як би вона вирішила суперечку сніжинок і що любить у зимовому лісі найбільше.
Читайте казку онлайн на смартфоні, планшеті чи комп’ютері. Час читання – близько 1 хвилини.
Читати Казка Зимова казка
Пухнаста ялинка раділа снігу як ніколи! Ще б пак, від північного холодного вітру вона геть змерзла. Отож тепленька срібляста шубка була дуже доречною. Сніжинки одна за одною сідали на гілочки і ялинка задоволено усміхалася. Аж раптом тишу злякала жвава суперечка. Лісова, уже трохи посріблена, красуня прислухалася і почула розмову між двома сніжинками. «Поглянь, яка ялинонька! А он на гілочці чудова місцина. От там би посидіти!» – казала одна. «Еге ж, – промовила інша, – тільки там залишилося місце для однієї сніжинки, а не для двох!». «Зрозуміло, що воно моє: я перша його помітила! – знову озвалася перша сніжника. «Я долечу туди швидше, ніж ти. Ось побачиш!» – відказала інша.
Лемент тривав, і ялинка занепокоєно все пильніше поглядала на сніжинок. Вона мала добре серце, тому їй було вже байдуже, хто з них вмоститься на гілочці. Турбувало її інше. Від запальної суперечки сніжинки почали нагріватися. Врешті, побоювання ялинки справдилися – сніжинки-суперниці розтанули…
А сніг все падав і падав! Небо витрясало на землю величезну білу перину, аби нікому не було холодно. Сніжинки жваво кружляли і мостилися на гілки дерев. И думали вони не про те, де їм буде зручніше, а як краще зігріти и прикрасити деревця. І поступово посріблений ліс перетворився на справжнісіньке Новорічне диво.
