Казка Як качурик Квак сватався
- Автор: Цегельська Галя
- Походження: Україна
- Жанр: Гумор, Віршовані
- Вік: 4-5 років
- Час читання: 2 хв
Казка «Як качурик Квак сватався» української письменниці Галі Цегельської — це весела віршована історія про кумедного качурика Квака, який вирушає шукати собі наречену. На шляху герой знайомиться із Сорокою Білобокою, Голубкою-Воркоткою, Зозулею-Сивулькою та мудрою Совою, а кожна зустріч дарує нові пригоди й добрий гумор. Якщо хочеться читати казку з малюнками «Як качурик Квак сватався» українською мовою, ця дотепна історія неодмінно розвеселить дітей і дорослих.
Казочка «Як качурик Квак сватався» з картинками допомагає маленьким читачам зрозуміти, що справжня дружба й щастя приходять тоді, коли поруч є той, хто цінує тебе таким, яким ти є. Казка «Як качурик Квак сватався» доступна для читання лише на LiveBook.com.ua без реєстрації з телефона, Android, iPhone, iPad або комп’ютера. Великі барвисті ілюстрації чудово доповнюють віршований сюжет, а час читання близько двох хвилин робить історію гарним вибором для сімейного дозвілля або читання перед сном.
Читати Казку Як качурик Квак сватався
Прибрався пан качурик Квак гарно, зачесав чуба набакир, бо сподобалася йому сорока. От і пішов до неї свататися. По дорозі став він собі для більшої охоти підспівувати: Став я підростати, Та й парубком став, Каже мені мати.
Щоб я жінку брав.
Став я підростати
Та й парубком став,
Каже мені мати.
Щоб я жінку брав.
Приходить, поклонився та й каже :
— Панно Сороко Білобоко, чи підеш ти за мене заміж?
А сорока аж заскреготала зі сміху:
— Ой, ти, качуре кривобокий, а як я з тобою жити буду? Не вмієш ти ні літати, ні скреготати, ні гостей наворожити. Ні, не піду я за тебе. Ти мені не рівня, ти мені не пара.
— Овва! — каже качур. — Я засватаю іншу.
Та й пішов до голубки свататися.
— Чи підеш за мене, панно Голубко-Воркотко?
А голубка заворкувала, головкою помотала та й каже:
— Ой, ти качуре вайлуватий, плосконогий! Не вмієш так, як я попід небеса стрілою мчати, пір’ячко до сонця сріблити, не вмієш воркувати. Не вмієш головою мотати, на місці дрібненько танцювати. Ні, не піду я за тебе, ти мені не рівня, ти мені не пара.
— Овва! — каже качур. — То я засватаю іншу.
Та й пішов до зозулі, поклонився та й каже : — Люба Зозулько-Сивулько, прошу твоєї ручки… Роздалося дрібненьке кукання зозулі. То вона так дрібно посміялася з нашого качура та й каже:
— Ой, ти качуре, жабоїде череватий, грубий, перевалькуватий! Не вмієш ти, як я, крильцями по лісах мигати, солодким голосом кукати та весну гожу вітати.
Зажурився наш качур, задумався, та й врешті каже:
— Ой, ой, ніхто мене не хоче ! Мабуть, не оженюся і парубком надалі залишуся.
Почула це сова вухата, головата сваха та й обізвалася:
— Ой, качуре, качуре, а нащо ти так високо голову задираєш та до тих красунь сягаєш, що попід небеса літають? Схили ти свою зарозумілу голову нижче аж до землі і поглянь, хто там недалеко від тебе стоїть. Це пара для тебе, якраз стоїть.
Глянув качур, аж таки перед його дзьобом, стоїть молоденька, біленька, круглобока Качка – Квачка, славна прачка і перша на ціле подвір’я господиня.
— Дивно! — подумав качур. — Досі я її не бачив, аж інші мусіли мені це сказати і показати.
Та й поклонився Качці – Квачці і запитав:
— Чи хочеш бути моєю жінкою?
А Качка – Квачка лиш головою покивала:
— Так, так, так, так! Піду за тебе, бо ти мені рівня, бо ти мені пара!
Тоді обоє молоді взяли одно другого під крило і пішли на став гостей запрошувати та весілля справляти.
А всі качки на ставі заквакали: ква, ква, ква. І покивали враз головами: так, так, так, так. А качур вдоволено говорив своїй нареченій:
— Шав, шав! Подивись., гарні слова й гарні почуття не зникають ніколи.
