Казка Баба-чародійниця
- Автор: Народні
- Походження: Україна
- Жанр: Літературна казка, Навчання
- Вік: 6-7 років
- Час читання: 2 хв
Казка «Баба-чародійниця» — українська народна історія, у якій стародавні вірування, народний гумор і кмітливість переплітаються в незвичайній пригоді. На сторінках твору читачі познайомляться із загадковою бабою-чародійницею, відважним солдатом і весільними звичаями наших предків. Якщо хочеться читати казку з малюнками «Баба-чародійниця» українською мовою, ця історія подарує цікаве знайомство з українським фольклором і допоможе відчути атмосферу давнього села.
Казочка «Баба-чародійниця» з картинками ненав’язливо знайомить дітей із народними традиціями, показує силу сміливості, кмітливості та вчить не покладатися на забобони. Казка «Баба-чародійниця» доступна для читання лише на LiveBook.com.ua без реєстрації з телефона, Android, iPhone, iPad або комп’ютера. Великі барвисті ілюстрації допомагають краще уявити героїв і події, а короткий час читання — близько двох хвилин — чудово підходить для сімейного дозвілля або знайомства з українськими народними казками.
Читати Казку Баба-чародійниця
Жила-була баба-чародійниця, без якої ні одне весілля не могло обійтися: завжди приходила і випроводжала молодих у церкву. І піп уже так призвичаївся, що й не вінчав молодих, коли не було баби. Всі знали: коли хто не покличе її, то не обмине якоїсь біди.
Сталося так, що одного дня аж три весілля мали гуляти в селі. Стали кликати бабу:
— Йдіть хутко, бо вже молода збирається до шлюбу!
То ті собі бабу кличуть, ті собі… А вона вибирає, куди-то наперед піти. Пішла до однієї пари, випроводила до вінця, пішла до другої — теж випроводила… Але до третьої пари не захотіла хутко йти.
А давніми роками, коли ще не було казарм, солдати влітку жили в наметах, а на зиму — були на постої в людських хатах. Якраз у тій хаті, де мало бути третє весілля, жив солдат. Всі зажурилися, виглядаючи бабу, а солдат і питається:
— Чом ви так журитесь, хазяюшко?
— Тут має до нас така баба прийти, випроводити молодих до вінця, бо як вона не прийде, то буде біда, — відповідає хазяйка.
— Хай молоді збираються і йдуть. Нічого не бійтеся.
Послухалися солдата, стали збиратися молоді до церкви… Аж тут сусіди до баби:
— Вже їде Іван з молодою до шлюбу.
— Іде?
— Іде… Он доїдуть.
— Комедія. І без мене?
Баба виглянула з вікна, чи то їде весілля. Всадила голову в вікно, дивиться: всі коні під весілянами враз так і попадали. А солдат зіскочив з фіри, обійшов кругом тих коней і хусточкою якоюсь наче їх обтер. Коні повставали. Тоді солдат обернувся та й махнув тією хусточкою до баби, яку побачив у вікні. І в тій хвилі у баби на голові виросли великі роги.
Баба стала пручатися, щоб витягнути голову назад з вікна, але не виходить — роги не пускають. Взяли сусіди бабу і витягли крізь вікно у двір.
Пішли сусіди просити солдата, щоб одворожив бабу від рогів. Уперся солдат: не хоче йти. Пішла баба сама просити солдата. А солдат і каже їй:
— Як подіються роги, то будеш, бабо, вмирати, а як будеш з рогами, то житимеш іще довго.
А як же жити з рогами? Біда… Баба й розсудила:
— Нехай вже ті роги подіються.
Махнув солдат знову своєю хусточкою, і роги пропали, наче їх і не було. А баба скоро вмерла.
