Казка Батько і його дві дочки
- Автор: Народні
- Походження: Україна
- Жанр: Літературна казка, Навчання
- Вік: 8-9 років
- Час читання: 2 хв
«Батько і його дві дочки» — українська народна казка про батьківську любов, сімейні турботи та життєві обставини, які по-різному впливають на кожну людину. Старий батько вирішує провідати двох своїх дочок, яких давно не бачив. Старша донька вийшла заміж за городника і розповідає батькові, що її родині дуже потрібен дощ, адже від нього залежить урожай капусти, картоплі та іншої городини. Вона просить батька молитися за дощ.
Після цього чоловік вирушає до молодшої доньки, яка одружена з гончарем. Вона, навпаки, переживає через можливий дощ, бо її горщики сушаться надворі, і негода може зіпсувати всю працю. Батько опиняється перед непростим вибором: бажання однієї доньки суперечить бажанню іншої. Читати казку з малюнками «Батько і його дві дочки» українською мовою буде цікаво дітям 8–9 років, адже коротка повчальна історія допомагає замислитися про різні життєві потреби, любов батьків до дітей та неможливість завжди догодити всім.
Читати Казка Батько і його дві дочки
Мав один чоловік двох дочок. Коли вони виросли, видав їх заміж. Одну за городника, другу — за гончаря. Якось у неділю батько подумав: «Піду провідаю дочок. Вже давно їх не бачив, заскучав за ними».
І вирушив старий у дорогу. Спершу пішов до старшої, що була за городником. Зайшов до хати, привітався, сказав, що сумує за нею, важко, одиноко самому.
— Я теж занудьгувала за тобою, татусю, — відповіла донька, — але маю стільки роботи, що ніколи вибратись до тебе.
— Як тобі живеться, доню? — запитав батько.
— Добре, татку. Оце посадили капусту, картоплю та іншу городину і чекаємо дощу. Земля суха-сухісінька, а він не йде. Біда та й годі. Молися, татусю, щоб пішов дощ. Якщо він піде, ми виростимо городину, продамо і вторгуємо чималі гроші. Молися, батеньку.
Батько посидів ще трохи і вирішив піти до другої доньки.
— Навідаюся до твоєї сестри, — каже.
— Жаль, тату, але я не можу піти з тобою, треба варити вечеряти.
Батько попрощався і пішов. Незабаром дістався господи молодшої доньки. Та зраділа побачивши батька. Запросила погостювати кілька день.
— Як твої справи, доню, як живеш? — запитав.
— Дякувати богу, добре. На дворі купа горщиків сушиться. Хоч би не було дощу, бо вся наша праця буде марна.
— Та погода наче гарна, доню, на небі ні хмаринки. А твоя сестра, навпаки, хоче дощу.
— Ой ні, таточку, моліться, щоб не було дощу, хоч би декілька днів сяяло сонечко. Ми б продали горшки і взяли гарні гроші.
Не знав бідний чоловік, що відповісти дочці. Посидів ще трохи у неї і пішов додому. Дорогою розмірковував: «Хоч би як молився, обом не догоджу. У однієї буде радість, а в другої — горе». Хай буде так, як Всевишній скаже.
Прийшов додому і став молитися за обох дочок, бо і одна, і друга йому рідні
