Казка Нолс і ялівець
- Автор: Дональд Біссет
- Походження: Англія
- Жанр: Подорожі, Літературна казка
- Вік: 4-5 років
- Час читання: 2 хв
«Нолс і ялівець» — добра й кумедна казка про незвичайну дружбу слона та самотнього ялівцю. Давним-давно в долині серед зелених пагорбів ріс ялівець. Він ніколи не бував у місті, але знав про нього багато цікавого, адже вітер приносив йому міські звуки: гудки кораблів і потягів, гавкіт собак, дитячий сміх, голоси людей та крики чайок. Ялівець любив слухати вітер, але йому часто було самотньо.
Одного дня до дерева прийшов слон Нолс. Він хотів почухати спину, тому сів під ялівцем і швидко потоваришував із ним. Нолс залишився поруч, і тиша в долині вже не здавалася такою самотньою. Незабаром друзі допомогли бабусі знайти голку, яку вона випадково впустила в сіно. Казка «Нолс і ялівець» показує, як просте спілкування, турбота та дружба можуть зробити життя веселішим. Читати казку з малюнками «Нолс і ялівець» українською мовою буде цікаво дітям, які люблять добрі історії про тварин і незвичайні пригоди.
Читати Казка Нолс і ялівець
Давним-давно в долині серед пагорбів ріс ялівець.
Він ніколи не бачив міста, але прекрасно знав, як там вирує життя, тому що вітер приносив йому всі міські новини.
Вітер летів з моря спочатку в місто, а потім через безлюдні зелені пагорби в долину, де ріс ялівець. І ялівець чув то гудки морських пароплавів, то гавкіт собак, то дитячий сміх, то чиюсь розмову по телефону. До нього долинали крики чайок і гудки потягів. Вітер приносив йому самі різні голоси.
Ялівець любив слухати вітер, і коли вітер стихав, йому ставало нудно і самотньо. Навколо не було нікого, тільки сонце над головою або місяць та зірки. Іноді на його гілки сідали птахи, але це траплялося вкрай рідко.
І ось в один прекрасний ранок ялівець почув – туп, туп, туп, все голосніше, голосніше! І нарешті через гребінь пагорба переступив слон по імені Нолс.
– Привіт! – сказав слон.
– Привіт! – відповів ялівець. – Тебе звуть Кенгуру?
– Що ти! Я – слон на ім’я Нолс.
– А-а! – сказав ялівець. – Радий тебе бачити!
– Розумієш, – сказав Нолс, – мені страшенно хочеться почухати спину.
Слон сів під ялівець і потерся об стовбур спиною. Відразу стало легше.
Тоді ялівець запропонував йому:
– Візьми он з тої копиці оберемок сіна, сядь поруч зі мною, і ми побалакаємо. А коли захочеш, я тобі знову почухаю спину.
Нолс приніс оберемок сіна і сів під ялівець, а сіно поклав поруч, на випадок, якщо захочеться їсти. Слони дуже люблять сіно. І шоколадне печиво теж, тільки печива у Нолс не було.
Так вони сиділи, розмовляли, а потім слон задрімав. І знову в долині стало тихо-тихо.
Раптом звідкись з’явилася бабуся, сіла поруч з ними і почала вишивати. Вишила все, що потрібно було, і хотіла заховати голку, та ненавмисно впустила її прямо в сіно.
Почала вона шукати ту голку
Та, це нелегка справа – знайти голку в сіні!
– Прокинься! – закричала бабуся слону. – Допоможи мені знайти голку!
Нолс прокинувся і подумав: «Звичайно, знайти голку в сіні справа нелегка – для всіх, але тільки не для слона».
Він витягнув хобот, подув на сіно, сіно розлетілося в різні боки, а голка залишилася – вона ж була важче сіна.
– От молодець! – сказала старенька і дала слону шоколадне печиво.
Коли старенька пішла, Нолс сів під ялівець, пожував сіна, почухався спиною об стовбур, а потім послухав міські новини, які приніс вітер.
Ялівець був дуже радий, що слон залишився з ним назавжди.
