Казка Бреш Всемогутній

У місті гномів жив-був гном Ляп-Ляп, і була у нього погана звичка – усіх обманювати. Інколи він казав неправду заради сміху. Інколи гном обманював, щоб здаватися розумнішим. Та частіше Ляп-Ляп вводив усіх в оману просто так, заради розваги.

Наприклад, одного разу він сказав, що на площі виступає цирк. Це було неправдою, але Ляп-Ляп сміявся з гномів, які йому повірили та побігли дивитися на цирк. Іншого разу він порадив гному Шустрику частіше стояти під дощем, щоб швидше вирости. Мовляв, він сам так робив, та он який великий виріс! Звичайно, це також було неправдою. А якщо хтось з гномів запитував у Ляп-Ляпа, котра зараз година, то він і тут брехав. З часом, інші гноми добре знали про погану звичку Ляп-Ляпа та вже не вірили йому, навіть якщо він цього разу казав правду.
Якось ввечері Ляп-Ляп повертався додому. Він задивився на незвичайний автомобіль, що рухався містом, та не помітив, як заблукав.

– Не переймайся, Ляп-Ляпе! Сідай в мою машину, я довезу тебе додому, – сказав незнайомий гном-водій розгубленому Ляп-Ляпу.
– А я вас не знаю. Звідки ви знаєте моє ім’я? – здивувався Ляп-Ляп.
– Хіба ти мене не впізнав? Я Бреш Всемогутній, наймудріший та найсміливіший гном. Я усіх знаю, і про мене всі знають, – відповів незнайомець.
Ляп-Ляп справді бачив того вперше та нічого про нього не чув.
Бреш Всемогутній розповів Ляп-Ляпу, що повертається з навколосвітньої подорожі, а завтра збирається у подорож Галактикою.

Хочеш зі мною, Ляп-Ляпе? – запитав Бреш Всемогутній.
– Дуже! – замріяно відповів Ляп-Ляп, а потім засмутився, – Але ж хіба можна летіти у космос без підготовки?
– Зараз поїдемо у центр підготовки астронавтів, там тебе всьому навчу за п’ять хвилин! – відповів Бреш Всемогутній.

Ляп-Ляп влаштувався в машині нового знайомого. Щоправда, вона більше була схожа на ракету на колесах. Дорогою Бреш Всемогутній розповідав Ляп-Ляпу, що він власноруч зібрав свою автівку, і вона дійсно трансформується у ракету. А ще розповідав, як однією рукою переміг величезну акулу-мутанта, та обіцяв навчити цього Ляп-Ляпа.
– А що це у тебе в торбинці? – запитав Бреш Всемогутній, натискаючи на гальма машини-ракети.
– Купив собі бананів та яблук на вечерю, – пояснив Ляп-Ляп.
– Викинь, негайно! А краще, віддай мені, я сам з’їм – тебе врятую! – вигукнув Бреш Всемогутній, – хіба ти не знаєш, що банани та яблука дуже шкідливі? Краще б чипсів собі купив.
– Справді? – здивувався Ляп-Ляп. – завжди думав, що навпаки: банани й яблука корисні, а чипси шкідливі. А хіба ти не боїшся собі нашкодити?
– Ні, я ж Всемогутній, – зареготав Бреш, ковтаючи ціле яблуко.

Ляп-Ляп озирнувся та побачив місце, схоже на сміттєзвалище.
– А де ж центр підготовки астронавтів? – здивовано запитав гном.
– Так це він і є! – засміявся Бреш Всемогутній.
– Ти обдурив мене! – нарешті здогадався Ляп-Ляп. – І про чипси обдурив, я точно знаю! Може, і машина твоя – зовсім не ракета?
Раптом Ляп-Ляп побачив, як автівка Бреша Всемогутнього перетворилася на картонну коробку. А сам Бреш почав танути, немов сніговик від спеки.
– Ти все ж таки викрив мене, – сказав Бреш Всемогутній, – Але ж це так цікаво та весело – говорити неправду. Брехня наче робить тебе всемогутнім, чи не так, Ляп-Ляпе?
– Хто ти такий? – суворо запитав Ляп-Ляп.
– Я – це твоя власна брехня. Її стало так багато, що з’явився я. Зараз ти злишся на мене, а значить, злишся на власну брехню. Тому я розтану, але будь-коли можу з’явитися знову.
Після цих слів Бреш Всемогутній перетворився на калюжу. А Ляп-Ляп залишився стояти посеред смітника на околиці міста гномів. Як тепер дістатися додому здалеку, та ще й пізно ввечері?