Казка Як Мишка млинці пекла

Одного разу прогулювалася Мишка лісом. Та й незчулася, як звечоріло. Зголодніла вона й думає:

− Ось, зараз прибіжу додому, напечу млинчиків, та й поласую досхочу.

Радісним підстрибом домчала Мишка до своєї хатинки. Заглянула в комірчину й знайшла там лише яєчко та дрібку борошна.

− Ой! – засмутилася Мишка. – Цього не вистачить! І лісова крамниця вже зачинена. А млинчиків таки хочеться!

Вийшла вона на вулицю. Дивиться, Білочка на гілці сидить, грибочки на зиму сушить.

− Добрий вечір! – привіталася Мишка.

− І тобі вечір добрий! – відказала Білочка.

− Ось, хотіла в тебе спитати, чи не даси мені трішки борошна? А то лісова крамниця вже зачинена, а мені закортіло млинчиками повечеряти.

− А чого ж не дати? Звісно, що дам! Чекай мене тут! – сказала Білочка і сховалася в дуплі.

А через хвилину вона вже знову сиділа на гілочці і протягувала Мишці пакуночок із борошном.

− Дякую! – посміхнулася Мишка.

− А знаєш, – сказала Білочка, – Я також полюбляю млинчики. Може пригостиш одненьким?

− Аякже?! Ось, напечу й покличу тебе! – відповіла Мишка й сховалася в хатинці.

Але, щоб спекти млинці не вистачало ще молока й цукру.

− Піду до Їжачка. В нього молочко має бути. А потім до бабусі Зайчихи. Вона онучок має, та й сама та ще ласунка. То певно, що в неї є цукор, – говорила сама до себе Мишка, біжучи лісом.

А ось, і хатинка Їжачка, під ялинкою. Сам він сидів на пеньочку й роздивлявся довкола.

− Привіт, Їжаче! Що поробляєш? – спитала Мишка.

− Та ось, сиджу, думаю, чим би смачненьким повечеряти.

− А в тебе молоко є?

− Є!

− Давай його сюди!

− Навіщо?

− Я зараз напечу смачних млинців, а ти прийдеш, тай повечеряєш! Згода?

− Згода!

Мишка взяла глечик з молоком, та й подалася лісовою стежечкою до Заячої хатинки.

Прибігши, вона заглянула у віконечко й погукала:

− Добрий вечір, бабусю!

− Добрий вечір, Мишко! – відказала  та, витираючи зі столу.

− А як у вас справи?

− Та ось, думаю, чим онучок годувати. Вони такі вередухи. Те не хочу, те не буду. От такі справи.

− А у вас є цукор?

− Є!

− А чи не дасте й мені трішки? А я ось, напечу млинців. А ви прийдете зі своїми онучками, та й повечеряєте!

− Онучки! Підемо в гості до Мишки млинчиками вечеряти?

− Підемо! Підемо! – запищали онучки.

− А млинчики будуть смачні-смачнющі! Пухкенькі, м’якенькі, солоденькі! – прибалакувала бабуся, насипаючи Мишці цукор.

Мишка гарненько подякувала їй, та й подалася додому.

Дорогою вона минула й Лисячу нірку й подумала:

− От було б добре завітати ще й до Лисички. Та й попросити в неї полуничного варення до млинчиків! Але ні! Не піду. Хтозна,  який в Лисички настрій. Ще розсердиться. А то вже буде геть кепсько!

Ось, так роздумуючи, вона прибігла додому, та й взялася до роботи. Замісила тісто, й нумо млинчики смажити!

Незабаром пахощі розійшлися на весь ліс!

Почула це Білочка. Стриб-скік з дерева, і вже у Мишки в хатинці. Сіла. Чекає, коли млинчики допечуться.

Аж тут і Їжачок на пеньочку принюхався. Так і є! Пахне млинцями!  Зіскочив він з пеньочка, та й хаміль-хаміль  до Мишачої хатинки.

А Зайченята, що гралися у дворі, поворушивши носиками, одразу зрозуміли – годі чекати, пора йти в гості. Вони покликали бабусю і разом вирушили до лісової галявини, де жила Мишка.

А в іншому куточку лісу, у своїй хатинці сиділа Лисичка й чепурилася перед дзеркалом, заплітаючи коси. Ось, і до неї долинули пахощі через віконце.

− Чим це так гарно пахне? Здається млинцями! – сказала, облизнувшись Лисичка. – Треба дізнатись, хто ж це в лісі на ніч млинці пече?

Вона дістала з комори скляночку полуничного варення й вийшла на вулицю. Принюхалася, й пішла в напрямку, звідки линув запах. Ось, так дійшла вона до Мишачої хатинки.

Зазирнула у віконечко. Так і є! Мишка млинці пече, а за столом вже й гості зібралися.

− Тук! Тук! – постукала Лисичка.

− Ой! – скрикнула Мишка, вийшовши на поріг.

− Добрий вечір, Мишко! Вибач, що без запрошення! Я бачу, ти млинчики печеш?

− Так, – відповіла Мишка.

− А можна й мені скуштувати? Я й варення з собою принесла. Полуничне. Ой смачно буде!

− Та, звісно, що можна! Заходь. Ти якраз вчасно. Млинці вже готові. Зараз будемо вечеряти.

Посідали усі за стіл. Та й давай млинці наминати, варенням смакувати, чаєм запивати!

Ох і смачні ж були млинці!

Всі наїлися, Мишці гарненько подякували, й ще довго тішилися, яка ж то Мишка вправна господиня!