Казка Як лисиця сама себе перехитрила
Казка «Як лисиця сама себе перехитрила» — українська історія про те, як хитрість повертається до того, хто її вигадує. Лисиця дарує Овечці старо скриньку без ключика, думаючи обманути й отримати похвалу. Але скринька переходить від Овечки до Сороки, від Сороки до Ведмедя, а потім Ведмідь приносить її до Лисички на День народження. Лисиця отримує назад свою стару, непотрібну річ й розуміє, що сама себе перехитрила.
Казка вчить дітей 6–7 років, що хитрість рідко приносить бажаний результат, а щирість й чесність завжди цінніші. Прочитати казку «Як лисиця сама себе перехитрила» українською мовою з сучасними ілюстраціями можна на LiveBook.com.ua без реєстрації. Казка також доступна у аудіоверсії. Це веселиста й повчальна історія про те, що наслідки наших дій часто повертаються до нас.
Читати Казку Як лисиця сама себе перехитрила
Була у Лисички гарна скринька. Та ось ключик від неї давно кудись загубився. Викинути скриньку було шкода, так і припадала вона пилом на столі, без діла. Але одного разу хитрій Лисичці прийшла в голову така думка: а що, якщо цю скриньку комусь подарувати?
«Мені ця дрібниця ні до чого: знаю, що всередині нічого немає. Ключик ніяк не знайду, значить, нічого покласти туди не зможу. Подарую я цю скриньку Овечці. Вона, дурна, зрадіє, буде мене поважати і розповість всім, яка я добра!»
Прийшла Лисиця до Овечки зі скринькою і каже: «Овечка, я хочу зробити тобі подарунок. Ось поставиш ти цю скриньку у себе вдома, і вона його прикрашатиме». Овечка так зраділа несподіваному подарунку! Адже всі люблять отримувати подарунки, чи не так? Вона стала дякувати Лисичці і обіцяла коли-небудь теж їй щось подарувати.
Задоволена своєю хитрістю Лисичка повернулася додому, а Овечка почала розглядати подаровану скриньку. Але вона була не така дурна, як думала Лисиця, і відразу помітила в скриньці отвір для ключика. «Цікаво, що там всередині?», – подумала Овечка.
Вона спробувала відкрити шкатулку, але, звичайно ж, у неї нічого не вийшло. «Віднесу я її Сороці», – вирішила Овечка. «Все ж таки у неї є гострий дзьоб, і їй буде легко відкрити замочок. Не те, що мені копитцем!»
Принесла овечка свій подарунок Сороці і попросила його відкрити. А Сорока теж була хитра. Вона каже Овечці: «Напевно, я зможу відкрити замочок дзьобом. Але чи не хочеш ти подарувати мені цю скриньку? Тобі все одно незручно в неї копитцями щось класти, а я буду складати в неї свої прикраси». «Гаразд, забирай», – сказала Овечка. «Дійсно, тобі від неї буде більше користі».
Сорока щиро була рада подарунку Овечки! У неї було багато красивих прикрас, які вона збиралася зберігати в новій скриньці. Але як не крутила вона своїм дзьобом в замковій щілині, відкрити все одно не вдавалося! Старалася вона так, що ніяких сил не залишилося. У цей час повз Сороки проходив Ведмідь. Він побачив скриньку, що лежала на землі і сороку біля неї . «А що це у тебе?», – з цікавістю запитав він Сороку. «Це Овечка зробила мені подарунок, але відкрити замок ніяк не виходить!».
«Так віддай цю скриньку мені», – став випрошувати Ведмідь. Я розгризу кришку своїми гострими зубами, і вона мені в господарстві згодиться. «Забирай», – легко погодилася Сорока, змучена відкриванням замку.
Поніс Ведмідь скриньку додому. А потім згадав, що Лисиця запросила його в гості на свій День народження, а подарунка для неї він не придумав. «От і буде подарунок – ця гарна скринька. Поставить і буде нею милуватися. А якщо захоче, то й відкрити спробує. Може, там є щось цікаве всередині? »
І пішов Ведмідь у гості до Лисички з таким подарунком. Як же здивувалася вона, коли знову побачила свою скриньку! Лисичка мріяла про інший подарунок на День народження – про красиве намисто, а натомість отримала свою стару скриньку. Виходить, що вона сама себе перехитрила.
